Вадим Захарович Роговін (1937—1998) — радянський соціолог, філософ, історик революційного руху, автор семитомної історії внутрішньопартійної боротьби у ВКП(б) та Комінтерні у 1922—1940 роках. У цьому дослідженні вперше у вітчизняній та світовій науці осмислений і ув'язаний в єдину історичну концепцію розвитку (абсолютно відрізняється від тієї, яку нам нав'язували за радянських часів, і тієї, яку нав'язують зараз) найширший фактичний матеріал найдраматичнішого періоду нашої історії (з 1922 по 1941 рік) р.). Другий том охоплює період нашої історії за 1928—1933 роки. Розгортається картина непримиренної боротьби між сталіністами і протилеглими їм легальними і нелегальними опозиційними угрупованнями в партії, показується хибність міфів про спадкоємність ленінізму і сталінізму, про «монолітну єдність» більшовицької партії. Досить докладно розповідається про те, що власне пропонувала «ліва опозиція», як вона намагалася боротися проти сталінської насильницької колективізації та розкуркулювання, проти авантюристичних методів індустріалізації, бюрократизації планування, соціальних привілеїв, тоталітарного політичного режиму. Показується роль Л. Троцького як лідера «лівої опозиції», його альтернативний курс соціально-економічного розвитку країни.