Слід припустити, що кожен знає, ким був Уїнстон Черчілль, або, принаймні, кожен уявляє собі образ цієї публічної постаті та легенди воєнного часу. Себастьян Хаффнер відомий набагато менше, але його коротка і по суті справи біографія настільки складного персонажа, життя якого охоплювало майже сто років, стала захоплюючим читанням, що проливає чимало світла на маловідомі аспекти недавньої історії західного світу. І яка, без потурання інтересу до будь-яких "інтимних деталей" - що властиво деяким сучасним біографіям - також висвітлює багато суперечностей і невдач у поведінці і в кар'єрі Черчілля, не применшуючи його унікальних досягнень. лаконічності та написана з хваткою гарного журналіста, який має перевагу стороннього спостерігача, проте такого, хто також знає багато про підґрунтя подій. Серед сюрпризів для читача у цій книзі – трансформації Черчіллем лояльності до політичних партій. Він почав як консерватор, потім став радикальним лібералом і членом одного з урядів Ллойд Джорджа, перш ніж повернутися, вже після Першої світової війни, до консервативної партії, яка довго ненавиділа його як ренегата. Черчілль дуже великою мірою був політичним дисидентом, часто необачним, рідко розважливим, і щиро не звертаючи увагу те що, що про нього думають інші. Ненавидячи свого часу школу і будучи профаном у майже будь-якій області, за винятком історії Англії, він звернувся до армії для своєї кар'єри, і також відкрив радості письменства. Він був, насамперед і понад усе, воїном і кон'юнктурником, проте без найменшого сліду вигоди для себе. А також письменником. і Росії. І його недвозначне бажання продати англійську економіку та імперію в обмін на американську допомогу і таким чином досягти перемоги у війні. Це був єдиний спосіб опору Гітлеру, і він наважився на нього без сумніву. Але математичні та фінансові розрахунки до всього іншого не були сильною стороною Черчілля. Його впертість і рішучість довести свою точку зору призводили до деяких рішень, які були важкими для багатьох людей. Просто запитайте австралійців чи новозеландців, яких він послав на вірну смерть у Галліполі під час Першої світової війни, чи поляків, яких він залишив під час наступної світової війни. Хаффнер також явно натякає на змінну природу настроїв Черчілля. У наші дні йому можливо поставили б діагноз "біполярний", оскільки він коливався між інтенсивними енергійними підйомами і періодами, які сам Черчілль описував як "чорна собака", що опановувала ним. Про Черчіллі написано багато, дуже багато книг. Ця книга займає серед них особливе та гідне місце. Ця книга настійно рекомендується будь-кому, хто хоч скільки-небудь цікавиться особистістю Черчілля, або світом британської політики першої половини 20 століття.