«Опудало» — останній том трилогії «Оазис» Ібрагіма аль-Коні, яка розповідає про заснування, розквіт і занепад сахарського оазису. Доречно, що це продовження історії про жадібність і корупцію починається зустріччю змовників, які вбили лідера громади в кінці попереднього роману «Лялька». Вони покарали його за те, що він виступав проти використання золота в ділових операціях — симптом критичного розриву з їхнім кочовим минулим — і тепер вони повинні шукати лідера, який поділяє їхню фетишистську любов до золота. Відступ у пустелі спонукає групу вибрати лідера навмання, але їхній «вибір», здається, не зовсім людський. Цей помічник із духовного світу виявляється самовдоволеним деспотом, чия нетерпимість до людства віщує катастрофу для оази, обложеної міжнародним альянсом. Хоча аль-Коні неодноразово наголошував, що він не є політичним автором, читачі можуть побачити паралелі не лише з колишнім лівійським правителем, але й з іншими тиранами – минулими та нинішніми, – які виглядають порожніми, як опудало.