Королева Христина (1626–1689), дивовижна у багатьох відношеннях жінка, гідна пильної уваги не лише історика, а й найширшої публіки. Її особистість не менш цікава, ніж особистості Катерини II, Катерини Медічі, Марії Стюарт чи Єлизавети I, і має право зайняти почесне місце в будь-якій галереї історичних портретів. Повз неї не пройшла жодна велика європейська подія. Маючи допитливий розум і бездоганний художній смак, вона зібрала чудову бібліотеку та унікальну колекцію предметів мистецтва. Вона спілкувалася і переписувалася з видатними людьми свого часу: кардиналом Мазаріні, французьким королем Людовіком XIV, з римськими папами Олександром VII, Климентом IX та іншими, композиторами Алессандро Скарлатті і Арканджело Кореллі, скульптором Лоренцо Берніні, і вченим Лоренцо Берніні, і вченим .Тільки зовнішня канва її життя вражає уяву: дочка і спадкоємиця великого Густава II Адольфа, героя Тридцятирічної війни і творця великодержавної Швеції, освічена і вихована в дусі прямування своєму монаршому обов'язку, цілком благополучно правила країною протягом одинадцяти років, на двадцять дев'ятому. вона несподівано відмовляється від трону, назавжди залишає батьківщину, переходить у католицтво і після бурхливих років приватного життя на самоті вмирає в Італії.