У XVIII столітті в Росії вперше з'явилася спеціалізована служба безпеки або політична поліція: Преображенський наказ і Таємна канцелярія Петра I, Таємна розшукових справ канцелярія часів Анни Іоанівни та Єлизавети Петрівни, Таємна експедиція Сенату при Катерині II та Павлі I. Усі вони розслідували державні, тому підпорядковувалися безпосередньо монарху і діяли в обстановці секретності. Однак боротьба з державною зрадою, самозванцями та шпигунами була лише частиною їхньої роботи – головною їх турботою були образи особистості государя та всілякі «непристойні слова» на адресу влади. Герої цієї книги – служаки та підслідні, свідки та кати, благонамірні сповіщувачі та переконані кляузники. Грунтуючись на численних документах, автори описали весь шлях їхнього «ходіння по муках» – від анонімного доносу або «надання государевого слова та справи» до слідства, сибірського заслання чи плахи.