— Ляльку, хочу ляльку, — дивиться Рита на перегідрольну Барбі, що просять очима. — Малю, у тебе вдома їх стільки, ще одна ні до чого. — Добре, але ніяких покупок іграшок, — суворо попереджаю. У ряду з ляльками донька оживає, я дістаю її з візка, і п'ятирічна Ритуля з цікавістю вивчає асортимент. Знаходить Кена, який призначається в пару Барбі і вимовляє: - Ось, принц і принцеса, у них любов. — додає Рита.— О, ні, малюку, Поліна лише твоя нянька, вона допомагає доглядати мені таку красуню як ти, а ось стосунки у нас із твоїм татком. Ми так сильно любили одне одного, що на світ з'явилося таке сонечко,— присідаю й цілу Маргариту в чоло.— Але тато і Полю цілував, а ще казав, що одружується з нею. Я бачила, — насупивши свої маленькі брівки, наполягає дочка. Дивлюся на неї і не розумію, вона придумала чи... Перед очима миготять ці дивні погляди Поліни на мого чоловіка, її послужливість і бажання працювати над мірою. Невже?…