Коли нам дев'ятнадцять, ми не думаємо, що дівчинка, яку ми цілуємо сьогодні, можливо, єдина зі всього світу здатна дотягнутися до серця, зігріти його і забрати - непомітно, невблаганно. Ми йдемо, дивлячись за горизонт, не озираючись, не сумніваючись, упевнені, що там, в майбутньому, нас чекають нові перемоги і звершення, красиві жінки і успіх. Але тільки ця дівчинка з учора, з крихітного убогого міста не перестає жити в нашому серці, і не має ніякого значення, скільки пройде років - нічого не зміниться. Вона буде там. Але вже не моя.Містить нецензурну лайку.