У давнину Евріпіда називали «філософом на сцені». Справді, у конфліктах між міфічними героями, які у його трагедіях, вирішуються найважливіші питання людського буття, людської моральності. І разом з тим у кожній трагедії втілена правда характерів, правда пристрастей, яка дозволила іншому великому афінському трагіку, Софоклу сказати про свого молодшого сучасника, що той зображує людей «такими, як вони є». Всі ці властивості у поєднанні з могутнім поетичним талантом Евріпіда принесли його творінням безсмертя – не лише у книгах, а й на багатьох сценах світу. Справжнє видання вперше дає повного Евріпіда у справжньому перекладі Інокентія Анненського (при цьому знято правку Ф.Ф.Зелінського колишніх видань). Переклад двох трагедій - «Умоляючі» і «Троянки» - публікуються вперше за рукописами Інн, що збереглися в архівах. Анненського. У розділі «Доповнення» вміщено трагедію «Реї», що приписується Євріпіду, і трагедію «Вакханки» у перекладі Ф.Ф.Зелінського.

Зміст Єврепід. ТРАГЕДІЇ. Переклад Інокентія Анненського Алькеста (5). Медея (62). Геракліди (123). Іполит (168). Андромаха (231). («Іфігенія-жриця») (496).ДОДАТКИВ.Н.Ярхо. Драматургія Евріпіда та кінець античної героїчної трагедії (567).М.Л.Гаспаров. Евріпід Інокентія Анненського (591). Склав В. Н. Ярхо (601). Генеалогічні таблиці (639).