Трагедія написана в Македонії і поставлена в Афінах після смерті поета разом із «Іфігенією в Авліді». Хоча трагедії приурочувалися до свят Діоніса, сюжети, пов'язані з цим богом, в них розроблялися досить рідко (близько 20 назв із 600, що збереглися). Імовірний попередник Евріпіда – Есхіл, який написав драму «Пенфей», що не дійшла до нас. Фіванська царівна Семела, дочка Кадма, була коханою Зевса. Нерозумно вона попросила громовержця з'явитися у славі і загинула від його блискавок. Зевс врятував недоношене немовля (за однією з версій – зашив його в стегно і, коли настав термін, "народив"). Як народжений Зевсом, Діоніс, на відміну всіх земних дітей бога, є божеством. Його "епіфанія" - прославлення як бога - почалася на Сході, і звідти він з'явився до Греції і захоплює жінок (вакханок, менад) у свої оргіастичні свята. Чоловіки перешкоджають "непристойному" культу, головні противники - Пенфей, цар Фів та двоюрідний брат Діоніса, а також тітки, впевнені, що сестра згрішила зі смертним, а не з богом ("свої не визнали"). У покарання Діоніс засліплює розум царя і відводить очі його матері і тіткам ... З античності і по сьогодні тривають суперечки, чи вважати цю трагедію релігійним твором, що прославляє всемогутність бога, або черговим випадом Евріпіда проти богів, які бавляться стражданнями людей.