Автор починав писати цю книгу як дослідження, присвячене долям репресованих японознавців (із дев'яти головних героїв книги сім - японісти). Але коли стали відомі нові матеріали про цих людей, виявилося, що вони без винятку були пов'язані з російськими чи радянськими спецслужбами. Хтось, як Ощепков чи Кім, були штатними співробітниками розвідки чи контррозвідки, хтось як Незнайко чи Юркевич були агентами, секретними співробітниками. Тому, коли в ході роботи автору став відомий рукопис їх сучасника, «японського розвідника російського походження» — Ігоря Ковальчук-Коваля, відразу стало зрозуміло, що розповідь про нього теж необхідно включити в книгу: адже це погляд на ті самі події, той самий історичне тло, але з іншого боку, з вивороту. Так і вийшло, що в результаті з книги про японознавців вийшла книга про тих, хто так чи інакше, більшою чи меншою мірою, був пов'язаний з Японії, але зв'язок цей намагався не афішувати, про тих, хто тримався в тіні — в тіні Вранішнього сонця .