Автор "Молодості" - південно-африканський письменник, лауреат Нобелівської премії Джон Майкл Кутзее - звертається до теми одночасно і досить спеціальної, і вічної, принаймні поки існує література: "портрет художника в юності". Одержимість життєвим надзавданням і сумніви у своїх силах, гординя навпіл з боязкістю, перші любовні досліди, ревне і ревниве читання, бідність і випадкові заробітки, що відволікають від справи всього життя... Уродженець ПАР, Джон, поспішно залишає батьківщину. Мрія всякого художника-початківця - потрапити до Європи з її культурою - здійснюється навіть стрімкіше, ніж можна було очікувати: герой рятується втечею з Кейптауна, охопленого хвилюваннями корінного чорного населення, - і виявляється в Лондоні. Тут він влаштовується клерком у комп'ютерну фірму, щойно зводить кінці з кінцями і почувається, як, втім, і на батьківщині чужинцем. Йому все частіше здається, що Англія відштовхує його, адже він навіть не “політичний біженець” – бо біг “від нудьги... Від міщанства. Від моральної атрофії. Від сорому”. Сіре, нудне, рутинне життя наводить героя на думку, що єдиний його дар – дар “страждання, нудного, чесного страждання”. стіни - "проживаємо" і осмислюємо будні "холодної війни", "карибська криза", процес над Йосипом Бродським, війну у В'єтнамі, проблематику "людина і комп'ютер" (хто кого зрештою собі підпорядковує - у зв'язку з чим автор від імені героя ділиться з читачами здогадом, що "логіка є людська вигадка, а не частина тканини буття") - і багато іншого.

Зрештою, автор підводить героя до необхідності неміцного примирення з життям, яке герою зовсім не в радість, вкладає йому в уста самознижуючий внутрішній монолог і кидає напризволяще, сповна скориставшись суворим авторським правом ставити незатишні питання – і не відповідати на них.