Незважаючи на свою булинність та казковість, роман Іллі Бояшова зовсім позбавлений фінальної моралі. Монах і шахрай перебувають у безперервній мандрівці: один прагне потрапити у Святу Русь, інший – у країну Веселію. Але обидві шляхи нікуди не ведуть. Олексій-монах, обранець Божий, не знаходить святості в монастирях і храмах, Олексій-шахрай, великий скоморох, не знаходить визнання свого веселого дару. І тішить і розважаючий і виганяються звідусіль. Так уже повелося, що якщо не випаде тобі вдосталь страждань, то й не складуть про тебе ніякої билини, а розраховувати на щось більше, відчутне і зовсім смішно – не було чого тоді народжуватися з розумом та талантом у Росії…