Мемуари письменника Бориса Васильєва відрізняються від традиційних творів цього жанру – у них немає суворої послідовності, епічного спокою, монументальності. Побутові подробиці сусідять із роздумами на соціально-філософські теми, спогади дитинства – з екскурсами в далеке минуле Росії, а зворушлива історія кохання – з публіцистичним розжаренням... Але саме така книга – рвучка, пристрасна, навмисне нерівна, дає повне уявлення про життя та внутрішньому світі такої яскравої людини, як Борис Васильєв.