З одного боку, це книга про долю німецьких колоністів, які проживали у невеликому селі Джигінка на Півдні Росії, написана уродженцем цього села російським німцем Альфредом Кохом та журналістом Ольгою Лапіною. Вона про те, як виникали перші німецькі колонії в Росії за Петра I і Катерина II, як вони інтегрувалися в російську культуру, не втрачаючи при цьому своєї самобутності. Про те, як ці люди потрапили між сталінським молотом та гітлерівським ковадлом. Про їх стійкість, терпіння, нескінченну працьовитість, про культурні та релігійні традиції. З іншого боку, це книга про самоорганізацію. Про те, як люди можуть бути людяними та справедливими один до одного без жодних держав та вождів. Про те, що якщо людям не заважати, а дати можливість жити тим життям, яке вони самі вважають правильним, вони подолають будь-які перешкоди і досягнуть будь-яких цілей. Про те, що будь-яка політика, ідеологія і всі нескінченні прожекти всесвітнього щастя – це ніщо, а всі наші вожді (минули, сьогодення та майбутні) – не більше ніж дармоїди, що сидять на шиї у людей.