Вип'ємо з горя. Де ж скриньку?

У Росії рідко п'ють на радощах. Навіть, як бачите, молодий Пушкін, який мав чудові краєвиди на майбутнє, талант і маєток, сидячи в цьому маєтку, пив із коханою нянею саме з горя. Отже, журналіст Ігор Свинаренко (клікуха Свин, він же Хохол), який має українське коріння, і дитину двох культур, похмурого німецького генія і ризикового російського «авося» (ось вона, енергетика російського бізнесу!), знаменитий реформатор чаадаєвського штибу А.Р. Кох (просто Алік) не стали винятком. Вони допили п'ятнадцяту пляшку з ящика горілки, який виявився для них ящиком (скринькою, кейсом, барсеткою, кубочкою) Пандори. І звідти таке полізло! Навіть не піна та не зелені чорти. Звідти полізла російська історія з перезрілого застою до недозрілої автократії, минаючи побиту інеєм і міллю зав'язь демократії та лібералізму. А де російська історія, там крамола. Погані піддані вийшли із двох інтелектуалів, які навіть не лізли на передову. Вони не вміщаються в окоп, ось у чому їхнє лихо. Ні за Брежнєва, ні за Горбі, ні за Єльцина, ні за Путіна.