«…Захід у горах Монтани згустився між двома вершинами, як величезний синець, і темні вени розповзлися від нього по понівеченому небу. Небо відсахнулося в гірську височінь від села Саваоф – крихітного, похмурого, безвісного. За чутками, там жило дванадцять чоловік, дванадцять темних і загадкових душ, які витягали їжу з голого, майже зовсім голого каменю, на якому вони виросли, невідомо як і чому. Вони стали особливою породою, ці дванадцять саваофців, ніби природа спершу розщедрилася на нове творіння, а потім схаменулась і залишила їх копошитися і гинути…»