Повісті, що увійшли до цієї книги, якщо не «тимчасових років», то принаймні повсякденного «невчасу», яке цілком стискається до паперового аркуша формату А4, пов'язані між собою. Але не героєм, сюжетом або місцем подій, що описуються. Вони пов'язані єдиним поривом, звучанням, подібно до того, як в оркестрі настільки не схожі друга на одного альт і тромбон, віолончель і клавесин якимось немислимим чином знаходять один одного в загальній на перший погляд какофонії звуків. А ще повісті пов'язані тим, що в кожній з них погляд усередину самого себе, коли поняття «час» не існує і абсолютно не важлива хронологія.