Для поверхневих авторів він [Станіслав Єжи Лец] зручний як джерело епіграфів, тому що у нього не треба нічого ВІДЧУВАТИ, виділяти з маси тексту, а можна брати готові хохми, нарізані для негайного вживання. Чистощілим письменникам неєврейської національності краще його ігнорувати, а якщо дуже хочеться ввернути щось із класиків, то треба пробувати сумлінно відкопати — у Платона, Цицерона, Еразма Роттердамського, Бальтасара Грасіана та з ними. Або хоча б у Баруха Спінози: той не прагнув блиснути словесними трюками.