«…І в подушку обличчям ліг. І все зрозумів і згадав… Молоді солдатики білобрисі, піхота його в шкіряних ківерах і в сірих балахонах, на сукняних погонах вензелю «N» та чорні цифри 36, 39, 108, 304… Артилерійські парки в снігах чорними колесами колихають. Свищуть рівнини. Кінь його білий, кінь його сніговий і під копитами м'якоть ковзає, трупи охололі. Генералітет голови перед ним оголив. На тугих комірах позументи, парча та мундири парадні, ніби нафталіном пахнуть. Від запаху нафталіну він носом повів, голову підняв, а над головою – прапори, піки, орли та сяють світлим снігом гірські вершини…»