Ханна хоче бути звичайною дівчинкою, але вона незвичайна. Вона чує поклик моря і виявляє у себе на ногах тонку сіточку луски. Серед бурхливих хвиль їй легко і спокійно, а на суші погано. Вона відчуває в собі інший початок, непідвладний людській природі, не зрозумілий, але привабливий.