Монографія присвячена взаємним перетворенням літератури та науки в деяких текстах представників петербурзької гілки формальної школи, що виникла у літературознавстві напередодні революції. Розглядаються проблеми методологічної та філософської генеалогії формалістів, конструювання біографії та дружнього професійного кола, новаторські досліди «самосвідомості» критичного листа у Віктора Шкловського та робота Бориса Ейхенбаума в інтимних прозових жанрах. Основним героєм книги знову, як і для самих формалістів на ранньому етапі їхнього побутування, є літературність – нині відкинутий і малозрозумілий концепт, який насправді відноситься до їхньої власної наукової творчості. Для широкого кола гуманітаріїв – культурологів, філологів, істориків (мистецтва). /p>