Фільми провідного радянського комедіографа Леоніда Гайдая – вагома частина культурного багажу всього пізньорадянського та великої частини пострадянського товариств. Саме тому до творчості кінорежисера так важко підійти аналітично: всенародне кохання, що наділило картини Гайдая культовим статусом і розтягло репліки його персонажів на цитати, довго заважало оцінити своєрідність авторської кіномови. Збірка, присвячена 100-річчю режисера, - перший досвід наукового підходу до його спадщини. Статті Олени та Олександра Прохорових, Марка Липовецького, Марії Майофіс, Іллі Кукуліна та інших відомих дослідників культури відкривають несподівані сторони кінодраматургії Гайдая: від сатири на основи радянського суспільства до психологічних мотивувань персонажів, від несмішних витоків найсмішнішого радянського постановника до пізнього творчого. Автори читають і коментують спадщину Гайдая, звертаючись до культурних орієнтирів та актуального для його еволюції контексту післявоєнних, відлижних, а потім і перебудовних років. У післямові до збірки опубліковано нарис знаменитого колеги Гайдая – режисера Євгена Цимбала.