Олександр Галич — це ціла епоха, коротка та трагічна епоха прозріння та опору радянської інтелігенції 1960—1970-х років. Магнітофонні записи пісень Галича, що розійшлися в сотнях тисяч копій, за силою свого впливу, за своїм значенням для культурної свідомості цих років, для болісного «дорослішання» кількох поколінь та усвідомлення ними сучасності та історії можуть бути зіставлені з творами А. Солженіцина, Ю. Трифонова, Н .Мандельштам. Підготовлене другом і соратником поета практично повне зібрання віршів Галича дозволяє краще зрозуміти те місце в історії російської літератури XX століття, яке займає цей незвичайний поет, який разом з В. Висоцьким і Б. Окуджавою перетворив «міський романс» на новий жанр високої поезії. У переважній більшості випадків у виданні враховано лише друковані джерела творів Галича, що відповідає принциповій установці на те, щоб подати читачеві саме поета, а не «барда».