Ця збірка – четверта книжка віршів та поем Олександра Галича, що вийшла у видавництві «Посів». Збірка об'єднала все, що видавалося раніше, а також нові вірші, написані Галичем незадовго до смерті. Тонка книжка – результат, сенс, суть життя поета. «І ось вона, ця книжка, не в майбутньому, в цьому столітті!» Але яка це ємна книжка! У ній спресована вся доля нашого «покоління приречених», наш біль і гнів, надія та розпач, зла іронія та тріумфуючий сміх, наша радість духовного розкріпачення.

Справжнього поета не треба розтлумачувати, його треба слухати. Читати та слухати. Отже, дорогий читачу, перегортаємо швидше всі вступи, всі висловлювання про Галича, і до самого Поета. І, читаючи Галича, згадаємо його голос – добре поставлений голос артиста (все-таки студія Станіславського!), який останніми роками трохи глухуватий, але не втратив виразності та чарівності. Адже ми чули Галича. Одні – у тісному московському гулянні, інші – у напівлегальних вітчизняних аудиторіях Новосибірська та Дубни, Пітера та Обнінська, третини у просторих зарубіжних залах Парижа та Нью-Йорка, Лондона та Тель-Авіва, завжди набитих вщерть. І вже, звичайно, з касет, платівок, магнітофонних стрічок. Згадаймо його інтонації, наголоси, паузи. Прислухаємось. Почуємо.

Олександр Югов