Кожен одержимий своїм демоном. Хтось, подібно до Фауста, вибирає собі Мефістофеля, а хтось – демона самого Декарта! Картезіанського демона скепсису і сумніву, що дарує людині подвійний зір на речі та явища. Мандруючи світом під чужими личинами, Левкін пам'ятає про всі свої минулі втілення і страждає від того, що не може вибрати тільки одну долю. А демон Декарта сміється з нього і, як завжди, хоче зла і робить благо…