Чому двоюрідна баба Луїза перевернула вгору дном квартиру своєї сестри Сюзанни? Які документи вона намагалася знайти, і що було у спалених листах? Чи правда, що в них говорилося про ганебну провину матері Ерве Гібера? Навіщо його батько терміново залишив Ніццу, покинувши свій ветеринарний кабінет, вітрильник, зелений форд, двох коней та наречену? До якого шантажу вдаються батьки невеликого Ерве, щоб отримати сімейні реліквії? І де заховано золото, яке то закопують, то викопують, чи не в змозі розлучитися з ним? – Для батьків немає нічого страшнішого за нестримну потяг сина до пошуків істини.

«Я збирався написати книгу про батьків десять років. Але потім все пішло дуже швидко. І писав я потай, ніби від когось ховаючись...»

Ерве Гібер

«Сьогодні описи сімейних баталій стали звичною справою. Але коли Гібер в 1986 році опублікував «Моїх батьків», він був першим, хто на це зважився. Достатньо відкрити книгу, щоб переконатися, якої сміливості вона вимагала. Коли Гібер зізнається батькові у своїй гомосексуальності, батько відповідає, що тепер боїться втратити роботу. Після виходу книги Гібер написав у щоденнику: «Я став злочинцем. Виходжу на вулицю і розумію: все буде не так, як раніше. Я тепер по-іншому дивлюся на людей, а вони на мене. Я вчинив злочин, а вони ще не знають про це. На мене чекає їхній суд та їхній вирок». Коли книгу прочитав батько письменника, він подякував синові за те, що той наприкінці тексту відправив його на смерть: «Хоч якесь полегшення!»