Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років ми позначили нове близькосхідне явище, назвавши його «енергетичними конфліктами» і стверджували, що ці конфлікти тісно пов'язані з глобальним процесом накопичення капіталу. У статті викладено теоретичні основи, які ми розробляли багато років, ми також доповнюємо наше емпіричне дослідження останніми даними. Ми показуємо, що ключові стилізовані патерни, які були відкриті нами більше двадцяти років тому, поряд з іншими закономірностями, які ми відкрили з тих пір, залишилися практично незмінними: 1) конфлікт у регіоні, як і раніше, тісно пов'язаний з диференціальним прибутком збройно-нафтової коаліції, особливо нафтовими компаніями; 2) панівний капітал продовжує залежати від стагфляції, що замінює корпоративні злиття; 3) капіталістам зараз потрібна інфляція для того, щоб компенсувати примару дефляції боргу. Зближення цих інтересів віщує лихо на Близькому Сході та за його межами: всі ці групи виграють від підвищення цін на нафту, а ціни на нафту рідко, якщо взагалі коли-небудь, зростають без енергетичного конфлікту на Близькому Сході.