Загальноприйняті теорії капіталізму перебувають у глибокій кризі: після століть суперечок вони все ще не можуть сказати нам, що таке капітал. Ліберали та марксисти вважають капітал економічною сутністю, яку вони вважають в універсальних одиницях «одиницях корисності» (utils) та абстрактної праці відповідно. Але ці одиниці є абсолютно уявними: їх не можна ні спостерігати, ні виміряти. Оскільки лібералізм і марксизм залежить від цих неіснуючих одиниць, то піддаються сумніву. Вони не можуть пояснити найголовнішого — процес накопичення капіталу. Ця криза теорій не є випадковою. Ми стверджуємо, що капіталізм це не спосіб виробництва (mode of powertion), а режим влади (mode of power), а кожен режим влади (mode of power) розвивається разом зі своїми домінуючими. теоріями, догмами та ідеологіями. За капіталізму ці теорії та ідеології спочатку належали до вивчення політичної економії — першої механістичної науки про суспільство. Але оскільки капіталістичний режим влади продовжував змінюватися, а кількісна революція робила його дедалі прозорішим, влада лежить у основі капіталу ставала дедалі помітнішою, а наука політична економія розпалася. До кінця дев'ятнадцятого століття, коли панівний капітал прийняв командування, політична економія розділилася на дві окремі сфери: економіку і політику. І в ХХ столітті, коли логіка влади капіталу вже проникла в усі куточки суспільства, те, що залишилося від політичної економії, було далі роздроблено на взаємно відмінні соціальні науки. Капітал був повністю монополізований економістами, залишаючи інших вчених майже без права голосу в аналізі капіталу. І в наші дні, коли панування капіталу практично універсальне, вчені в інших галузях суспільних наук виявляють, що у них немає твердої основи для його пояснення Теорія капіталу як влади пропонує єдину альтернативу цьому розриву. У ній стверджується, що капітал – це не вузька економічна сутність, а символічне кількісне визначення влади. Капітал не абсолютний, він відносний. Він має мало спільного з "одиницями корисності" (utils) або абстрактною працею і виходить далеко за межі машин та виробничих ліній. У більш широкому сенсі він є організованою владою домінуючих груп капіталу, для створення свого порядку в суспільстві або перетворення суспільства (creorder of society). Ця точка зору призводить до іншої космології капіталізму. Вона пропонує нову теоретичну основу для капіталу, засновану на двоїстих поняттях домінуючого капіталу та диференціального накопичення, нової концепції держави та нової історії капіталістичного режиму влади. Вона також запроваджує нові емпіричні методи дослідження — у тому числі нові категорії; нові способи мислення, зв'язування між собою та подання даних; нові оцінки та вимірювання; і, нарешті, початок нерівноважного дезагрегованого обліку (a non-equilibrium disaggregate accounting), який виявляє конфліктну динаміку суспільства.