Її прозу називають жорсткою, напруженою, лютою. Вона вміє зробити виразним болісний ритм сьогоднішнього життя, витягнути з гущі буденності ключові психологічні проблеми. Її улюблені ситуації – ситуації крайнощів – якщо кохання, то злощасна болісна, незабутня («Архітектор кома не мій»); якщо героєм у молодості була помилка, то непоправна, що вплинула на все його життя («Вийшов місяць з туману»). Це визначає і стиль автора, що викликає різні тлумачення – від закидів у «словесній еквілібристиці» до захоплень «гнучкою, чаклунською фразою».