Виходячи з деякої розпливчастості, властивої термінології, що відноситься до сфери моралі, зроблено спробу зрозуміти, яким чином виникло те, що ховається за таким основним терміном як «душа». Для цього нами розглянуті такі поняття як страждання та співчуття, добро і зло, незадоволеність та відчуження. Виявлено їхню причетність до процесу становлення моралі в соціумі. На основі цього зроблено поділ понять душевного та духовного, душі та духу. Показано фундаментальну роль незадоволеності у становленні культурної та практичної діяльності в суспільстві. Зроблено поділ незадоволеності на три категорії: фізіологічну, душевну та естетичну та дана характеристика кожної з них. Зроблено висновок про те, що душевні рухи психіки є похідними нашої відчуженості від соціального оточення і є результатом прагнення подолати це відчуження і злитися з ним (соціумом) і з тим, що є цінним для нього.