«На першу річницю нашого знайомства вона подарувала мені серце свого кохання. Перламутрову черепашку із дна Босфору. Химерної форми, з крупинками піску, що в'їлися, на шорсткої поверхні. Зазвичай мушлі прохолодні на дотик. Подарунок Зейнеп наповнював стиснуту долоню теплом, ніби в ньому горить маленьке полум'я. „Я вклала в цю частинку Босфору своє кохання. Коли засумуєш, стисніть черепашку в долоні“. Минуло багато років, а талісман Зейнеп, як і раніше, рятує мене. Від розпачу, безвір'я. Моя бабуся часто повторювала: „Босфор – цілитель. Допомагає відпустити минуле, прийняти сьогодення. А якщо до нього прикладеться кохання, то дива будуть траплятися на кожному кроці!» У різнобарвних закутках дитинства бабусині слова здавались мені черговою східною казкою. Зараз розумію: на Сході всі легенди та казки — саме життя. Ця книга — найкращий доказ цього!» Ельчин Сафарлі