«Моя бабуся говорила, що приготування їжі – це можливість поділитися своєю любов'ю, щастям. Коли вона заливала пахлаву медовим сиропом, то пошепки намовляла: "Нехай у всіх тих, у кого гіркота серця перевищує насолоду, зміниться доля на краще". Коли вона посипала чебрецем гарячий плов із булгура, то заплющувала очі і продовжувала: “Нехай цей чебрець приносить спокій тим, хто втратив його”. Їжа приносить щастя лише тоді, коли вона приготовлена із душею. Цей щоденний і, на перший погляд, звичайний процес – додатковий шанс для кожного з нас відчути справжній смак життя». Ельчин Сафарлі