Бають шпроти маленькі, звичайні, а бувають великі, з долоні. Я завжди купував звичайні шпроти, але тут побачив банку шпрот із написом «Великі шпроти» і купив їх із цікавості. Вдома ми з дружиною відкрили банку, відрізали бородинського хліба і почали накладати великі шпроти на хліб. По одній великій шпротині великий шматок бородинського хліба. Стали засовувати до рота великі шматки і намагалися все прожувати. Коли ми довго жували, то зрозуміли, що великих шпротів характерного димного запаху немає. Напевно, великі товсті шпроти у звичайній технології не змогли також добре просочитися димом, як маленькі. Дружина виплюнула велику шпротину на підлогу зі словами: «Яка гидота», – і її стяг сірий британський кіт Тюфік. Я ж зосередився і все прожував до кінця, але не скажу, що цей процес приніс мені насолоду. Тепер я ніколи не купую великих шпротів, а лише маленьких.