Сучасна віктимологія, тобто «вчення про жертву» (від лат. viktima – жертва та грец. logos – вчення) як спеціальна соціологічна теорія здійснює комплексний аналіз феномену жертви, виходячи з теоретичних уявлень та моделей, що спочатку розроблені у сфері інших соціальних дисциплін (кримінології, політології, теорії державного управління, психології, соціальної роботи, конфліктології, соціології поведінки, що відхиляється). У довіднику розглянуто предмет, історія та перспективи віктимології, проаналізовано співвідношення понять типів жертв і видів віктимності, а також існуючі види та форми насильства . Особливу увагу приділено аналізу психологічних теорій, які з різних позицій пояснюють формування підвищеної віктимності особистості, або «феномена жертви». такі специфічні види насильства, як насильство над дітьми, сімейне насильство, сексуальне насильство (згвалтування), шкільне насильство та мобінг (насильство на робочому місці). Розглянуто віктимологію адиктивної (залежної) поведінки. Описані як підходи до індивідуального консультування в кожному із зазначених випадків, так і групові форми роботи у вигляді тренінгів. роботи як з потенційними, так і з реалізованими жертвами різних екстремальних ситуацій.