Взаємини людини і суспільства з давніх-давен приваблювали філософів, які прагнули визначити, який з елементів цієї бінарної опозиції первинний. Чи є антисоціальним індивідуум за своєю природою, як стверджував З. Фрейд, чи, навпаки, людина є громадська тварина, як вважав К. Маркс? Спробу примирити ці протилежні погляди зробив основоположник «гуманістичного психоаналізу» Еріх Фромм. Суспільство заражене деперсоналізацією індивіда: масова культура, масове мистецтво, масова політика зумовлені сукупністю всіх умов життя сучасного індустріального суспільства. Цю хворобу можна вилікувати тільки через набуття позитивної свободи, свободи не самої по собі, не деструктивної, а «свободи для чогось», через перехід від стану «мати» до стану «бути». І лише суспільство, члени якого мають позитивну свободу, можна назвати здоровим.