У своїй роботі «Душа людини» Еріх Фромм зосередив увагу на вивченні сутності зла, зазначаючи, що ця книга є в певному сенсі протилежністю до іншої, мабуть, найвідомішої її книги – «Мистецтво любити». Розмірковуючи про природу зла, він приходить до висновку, що прагнення панувати майже завжди перетікає в насильство, і головну небезпеку для людства становлять не «садисти та нелюди», а звичайні люди, в руках яких зосереджена влада. «Революція надії» присвячена проблемам сучасного технократичного суспільства, яке втягує людину в нескінченну гонку матеріального виробництва та максимального споживання, позбавляючи її духовних орієнтирів та радості буття. Як зберегти в собі в цих умовах живі людські емоції та чуйність? Що може і повинен зробити кожен, щоб зупинити дегуманізацію суспільства, що насувається?