«Кафедра А&Г» не книга «про лікарів». Немає тут болю та крові пацієнтів – зате є кров простодушної Дусі Безіменної, яка в один із днів зрозуміла, що все своє в неї вже було, і більше нічого свого у неї не буде… Немає тут шприців та скальпелів – зате є недоречним у справі пологової допомоги секційний ніж, призначений для розтину мертвої плоті, який в один із днів переріже петлю на шиї досить молодого ще життя... Це і не книга про вчених, скільки б разів не згадувалися в ній кандидатські та докторські, ступеня та звання, професори та академіки. Кафедра А&Г» – довга розмова про людей: про кохання та ненависть, про амбіції та лінощі, про бажання та розчарування. Це словесний фарс, вистава у прозі, художня брехня. Але в ній – життя! А життя – «найцікавіше розслідування, бо пошук головного підозрюваного завжди приведе вас до себе. До ваших рогів, ваших крил, ваших перинатальних матриць і вашої власної, найголовнішої науки – знання про себе».