Роман Володимира Маканіна названий ризиковано та багатообіцяюче. Навіть звучання «імені» героя - Петрович - викликає в пам'яті лермонтовського офіцера, геніально вгаданий тип, повз який не пройшли й інші російські письменники, поміщаючи свого героя то на обломівський диван, то в підпіллі, то на дно. Для героя роману Маканіна підпілля («общага», «психушка») — це теж не тільки спосіб життя, а й спосіб мислення. Петрович — бездомний, безбутній, навіть за умов відсутності цензури письменник, який не намагається надрукуватися. А наш час? Мурашник людей, вир подій: «нові росіяни» і «нові жебраки», мітинги, пострадянські кабінети, кримінал — панорама збаламученого життя, в якому герой із завидною завзятістю відстоює своє «я».