Зараз про це мало хто пам'ятає, але ще якихось 30 років тому фантастику читали усі – від піонерів до пенсіонерів. І зовсім не тому, що автори звали до технічних вишів чи до зірок. Читачі завжди любили цікаві історії про звичайних людей у незвичайних обставинах. Микола Горнов, омський журналіст та письменник, – один із небагатьох, хто це пам'ятає. І досі не поділяє фантастики та літератури. Написані за останні п'ять років тексти, що склали його третю книгу, у сьогоднішньому розумінні важко назвати фантастикою. Скоріше це просто цікаві історії, в яких ми бачимо життя у всьому його фантастичному різноманітті. Він пише про те, що з нами відбувається сьогодні і цілком можливо відбудеться завтра. Якщо ми не спробуємо змінити своє життя, звичайно ... «Любу секретність Світлозар обожнює. А до всього повсякденного, що не має жодного сенсу для фахівців із засекречування, відноситься з відвертою зневагою. Речів, предметів і явищ, не улюблених і навіть ненавидимих Світлозаром, така велика кількість, що їх марно навіть намагатися перерахувати…»