Життя Осипа Мандельштама (1891–1938), найзначнішого поета XX століття, яскраве, коротке і трагічне, продовжує хвилювати кожне нове покоління читачів та шанувальників його таланту. Акмеїст у передреволюційний час, він перебував у надзвичайно складних стосунках зі своїм віком. Слава його виплеснулася далеко за межі Росії і тієї доби. Італійський режисер П'єр Пазоліні писав у 1972–му: «Мандельштам… легконогий, розумний, гострий на мову… життєрадісний, чуттєвий, завжди закоханий, відкритий, ясновидець і щасливий навіть у сутінках свого нервового захворювання і політичного кошмару… химерний… химерний… химерний… числу найщасливіших поетичних прозріння XX століття». У життєписі поета Олег Лекманов приваблює широкий історичний та творчий контекст, нові архівні та нещодавно відкриті документи, не минаючи і посмертної долі Осипа Мандельштама.