Джерело електронної версії книги: Анотація: Якось майстер Джепетто зробив з полена дерев'яного хлопчика — Піноккіо, але той умів лише потворюватися. , а коли він брехав його дерев'яний ніс ставав ще довшим. Він тікав із дому, сидів у в'язниці та працював у цирку. Але одного ранку до папи Джепетто прийшов справжній хлопчик — добрий і слухняний. Примітка: У червні 1881 редактор «Il Giornale dei Bambini» («Дитяча газета») отримав від свого друга Карло конверт з рукописом «Історія Буратіно» і приписки: «Посилаю тобі цей дитячий белькіт, роби з ним що хочеш. Але якщо надрукуєш, заплати добре, щоб мені захотілося його продовжувати». Як згадував пізніше Коллоді, ідея цієї казки визріла майже миттєво і була загалом оформлена за одну ніч! Головним героєм казки стала лялька маріонетка (в Італії, батьківщині театральних масок та лялькового театру — буратино). Колоді назвав свого героя Піноккіо, від слова "піно", яке на тосканському діалекті означає "кедровий горішок". У липні-жовтні було надруковано ще 13 розділів, і на 15-му розділі повість завершувалася. Причому кінець спочатку автор ухвалив суворий: героя повісили розбійники на гілці дуба, як повчання всім неслухняним дітям. Однак таке закінчення викликало повне неприйняття юних читачів. Можливо, вони думали, що непослух і витівки не заслуговують на таке покарання? Як би там не було, але після того, як редакцію закидали листами з обуреннями, автор продовжив свою історію і переписав кінцівку. У 1883 році казка «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» була видана окремою книгою і розпочала свою тріумфальну ходу планетою. Карло Коллоді на той час виповнилося 57 років. «Пригоди Піноккіо», за даними ЮНЕСКО, були перекладені 87 мовами, до них склали 27 продовжень і 400 разів втілювали на сцені та екрані. Лише англійською мовою книга витримала понад 111 видань, а перший російський переклад у 1908 році у видавництві М. О. Вольфа було зроблено з 480-го італійського видання. За мотивами Піноккіо 1936-го рокуА. Толстой створив свою казку «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно». Повний переклад оригінального твори російською мовою було здійснено вперше письменникомЕ. В кінці XIX століття Ватикан забороняв «Піноккіо» Карло Коллоді, тому що живу істоту там створив майстровий, а не Бог. У наш час, у маленькому італійському містечку Коллоді, на честь якого письменник взяв собі псевдонім, стоїть пам'ятник літературному герою, дерев'яному хлопчику на ім'я Піноккіо. На пам'ятнику висічено напис: «Безсмертному Піноккіо — вдячні читачі у віці від чотирьох до сімдесяти років. Джерело: