Повіками жив народ орочонів в єнісейській тайзі. Били звіра та птицю, рибу ловили, оленів пасли. Зрідка «сперечалися» з сусідами – якутами, та й то не до смерті. Найчастіше ріднилися. А потім прийшли високі «світлі люди», які називали себе росіянами, і тихе тайгове життя потроху почало змінюватися. Тісні чуми змінили міцні, просторі хати, замість луків у орочонів тепер були влучні рушниці, але головне, тайга залишалася все тією ж: могутньою, щедрою, рідною. Але раптом відразу все змінилося. З неба спустилися «залізні птахи» - вертольоти - і висадили в тайзі суворих, рішучих людей, які почали трощити віковий будинок орочонів, пробиваючи широку просіку і залишаючи по краях мертві рештки дерев. І тоді злякані лісові жителі звернулися до духу-охоронця тайги з проханням прогнати прибульців…