«Тисячі рук лісу були сірими, а мільйони його пальців – срібними. Яскраві й тьмяні зірки в темному небі відтінку зеленувато-синього сланцю виблискували і поблискували, наче шматочки льоду. Вся округа, заросла густим лісом і малонаселена, була скута жорстоким морозом. Чорні проміжки між стовбурами дерев нагадували темні бездонні печери жорстокого скандинавського пекла, обителі невимовного холоду. Навіть квадратна кам'яна дзвіниця здавалася монументом північного язичництва, немов якась варварська вежа серед приморських скель Ісландії. Ніч була явно непридатною для огляду цвинтаря; з іншого боку, воно заслуговувало на увагу…»