"Ці дві старі повісті валялися "в архіві письменника" - тобто в коморі, в картонному ящику, в якому виносять на смітник всякий мотлох. Нещодавно, розбираючи там речі, я наткнулася на свою пожовклу книгу ташкентського видавництва, :«Я люблю вас... – сумно промовив я, дивлячись повз неї.  – Не знаю, як це трапилося, ви зовсім не на мій смак, і ви мені, загалом, не подобаєтеся.» села і прямо там, у коморі, прочитала нинішніми очима цю забуту повість. цих банальних, що вимовляються вічно, але завжди б'ють струмом слів: «Я люблю вас». Діна Рубіна