"Коли Ірма вийшла, акуратно причинивши за собою двері, худнувши, довгонога, по-дорослому ввічливо посміхаючись великим ротом з яскравими, як у матері, губами, Віктор почав старанно розкурювати сигарету. Це ніякий не дитина, думав він приголомшено. Діти так не говорять. Це навіть не грубість, це - жорстокість, і навіть не жорстокість, а просто їй все одно. Неначе вона нам тут теорему довела - прорахувала все, проаналізувала, діловито повідомила результат і віддалилася, тремтячи кісками, абсолютно спокійна".