"У палаті було майже світле з‑за ліхтаря, що горів за вікном. Світло було якесь синє і неживе, і коли б не місяць, який можна було побачити, сильно нахилившись з ліжка управо, було б зовсім жахливо. Місячне світло розбавляло мертвотне сяйво, конусом що падало з високої жердини, робив його таємничо і м'якше. Але коли я звішувався управо, дві ніжки ліжка на секунду повисали в повітрі і в наступний момент голосно ударялися у підлогу, і звук виходив похмурий, дивним чином доповнюючий синю смугу світла між двома рядами ліжок".