".Самітник тихо засміявся, зробив декілька кроків у напрямку до далекого соціуму, обернувся до нього задом і став з силою човгати ногами, так, що за його спиною незабаром повисла ціла хмара, що складається із залишків їжі, тирси і пилу. При цьому він озирався, махав руками і щось бурмотав.- Чого це ти? - з деяким переляком запитав Шестипалий, коли Самітник, важко дихаючи, повернувся.- Це жест, - відповів Самітник. - Така форма мистецтва. Читаєш вірш і виконуєш дію, що відповідає йому.- А яке ти зараз прочитав вірш?- Таке, - сказав Самітник".