У книзі доктора педагогічних наук, почесного професора МДМСУ імені А. І. Євдокимова, зроблено спробу відмовитися від стереотипів тлумачення релігійно-морального вчення Толстого як «слабкого мислителя» і навіть «нібито реакційного» (В. І. Ленін). Автор трактує релігійно-моральне вчення Л. Н. Толстого як науку про духовне життя людини, спрямованої до сенсу і цінностей. Дослідницьким інструментом стала педагогічна діяльність геніального провидця, проповідника і педагога Л. Н. Толстого, в якій вперше в науках про людину в середині XIX століття він запропонував спиратися не на філософські, а на психологічні категорії. Завдяки цьому Толстой залишив світу опис способу духовного та морального життя з опорою на вольове зусилля як базову мотивацію. Толстой намічає шляхи становлення гуманістичної педагогіки та психології, ставить у науковий дискурс поняття душі та духу, тим самим долаючи гуманітарну кризу в науках про людину.