— Мені 20 років, я жити хочу, а не памперси міняти власного чоловіка. — Ти просто не любиш його... Я була б рада бути з ним із будь-яким, хворим, здоровим — все одно, аби з ним. А зараз стою у весільній сукні, готуючись стати дружиною іншого. — Маєте рацію, не люблю, і він мене не любить, та й не любив ніколи. — Навіщо заміж за нього виходила? - Молодий, перспективний. Гарного життя хотіла... Ви мене засуджуєте? — Бог тобі суддя... До чого я прийшла? — питаючи швидше на автоматі, а в голові твориться цілковитий хаос. У мене весілля за дві години. Нове життя і взагалі... але на іншій чаші терезів, щось набагато вагоміше. — Допомогти йому хочу... Ось, — Кіра кладе на стіл аркуш паперу. — Це адреса, де він зараз мешкає з батьками. Ви потрібні йому дуже...