– Відпусти її, бо я тебе поб'ю! – обурений дитячий голос лунає за спиною. Обертаюся і бачу двох хлопчаків, що біжать до нас. – Це що, твої? – від подиву навіть голос зривається. – Мої, гордо відповідає дівчинка і виривається з моїх рук. Не знаю що сказати. Це справді повна несподіванка. Я хотів провести час із сіроокою німфою, а не в дитячому садку. — Дайте пройти, бо чоловікові скажу, що ви мене дошкуляєте. Ще й чоловік… Ні це точно не моя тема. Я приїхав відпочивати, а не влипати в свідомо провальні історії. Та ні до чого це мені. Дівчина штовхає мене плечем і гордо віддаляється, забравши з собою малолітніх захисників. А я дивлюсь їй у слід і не можу відвести погляд. Їй самій років двадцять, звідки має двох дітей? Відьма не інакше, але гарна... Ніколи таких не зустрічав. Все ж таки міцно вона мене зачепила.